"Живий ланцюг" довжиною у 20 років

"Живий ланцюг" довжиною у 20 років

Руслан Пилип'юк

Двадцять років тому шіснадцятирічний одинадцятикласник Руслан Пилип’юк на цілий день зник з дому – почувши непередодні по радіо "Свобода" про акцію "Ланцюг злуки", віднайшов на площі автобус і разом із дорослими поїхав аж у Гощанський район, сусідньої Рівненщини, де призначили стояти, взявшись за руки, володимир-волинцям.

Запам’ятався юнакові емоційний патріотичний мітинг, що відбувся потім у Луцьку, на Замковій площі. На той час, каже тепер пан Пилип’юк, це була досить потужна демонстрація національної самосвідомості.

Пригадуючи події двадцятирічної давності, розповідає, що на зворотньому шляху автобус підвозив когось із вчителів – так про його вчинок дізнались у школі. А, за якийсь час, у кабінеті директора школи з ним розмовляв представник міськкому партії, мовляв, зваж, щоб політична активність не зіпсувала твоє майбутнє, адже пора вступати до вузу...

Руслан ще у школярем став членом Спілки незалежної української молоді. Студентом Луцького медичного училища вступив до Соціал-національної партії України, котра у 2004-ому змінила свою назву на Всеукраїнське об’єднання "Свобода". У 1991-у брав участь у передвиборчій кампанії Левка Лук’яненка. У 1994-у пощастило бачити В’ячеслава Чорновола, котрий приїздив до Володимира. Руслан не побоявся тоді вступити з ним у полеміку. У Помаранчеву революцію, перебуваючи на Майдані у групі "Свободи", "перетиналися" із Юрієм Луценком, іншими керівниками Майдану.

Якщо хто думав, що потупцювавши на Майдані і покричавши гасла: "За Ющенка!", вдасться відразу повернути країну на 180 градусів, він помилявся. Це не реально, каже Руслан Пилип’юк. Однак цей черговий етап становлення й утвердження державності треба було пройти і пережити.

"Бував у різних областях України, та на рівні простих людей ніде не бачив розколу. Є різні мовні діалекти, територіальні особливості менталітету, але проблеми сепаратизму у нас не повинно виникати. Вважаю, чим сильнішою буде центральна влада, тим більше вона цементуватиме суспільство. Століттями Україна перебувала під гнітом чужих імперій – одна частина під Російською, інша - Австро-Угорською, під Польщею. А сильної власної національної влади ми так і не мали. Якщо говорити про теперішній момент, то єдиний лідер на правому фланзі українського політикуму, хто йде вперед, це голова Всеукраїнського об’єднання "Свобода" Олег Тягнибок. Наша організація зросла від кількох десятків чоловік до 15 тисяч. У міському осередку, налічується до чотирьох десятків свободівців, це люди різного віку, є чимало молоді".

Як сприймає такий малий відсоток голосів на виборах на користь діючого Президента? Це підсумок його безхребетної політики, компромісів з олігархами, відповідає Руслан. За кого голосуватимуть прихильники Тягнибока у другому турі президентських виборів? "Це справа кожної конкретної людини", - відповідає Руслан і запевняє, що він особисто виконуватиме рішення політради своєї партії, котре, як очікується, з цього приводу буде прийняте у п’ятницю.